Зновим роком, друзі!!!

Хай рік новий дарує щастя
Й усе, що добре, що прекрасне,
І здійснює яскраві мрії
Того, хто мріяти уміє!

Самые главные научные открытия 2016 года

по версии «Ленты.ру» https://lenta.ru/articles/2016/12/28/top/

Уходящий 2016 год запомнится историческими научными событиями. Бал правят физики и астрономы: они совершили самые обсуждаемые и волнующие общественность открытия, связанные с черными дырами, теорией относительности и иными мирами. Многого добились и биологи, модифицирующие геномы и экспериментирующие на людях. «Лента.ру» вспоминает самые важные научные результаты года.

Словили волну

11 февраля 2016 года весь мир узнал о существовании гравитационных волн — было объявлено об их экспериментальном открытии. Предсказанные еще общей теорией относительности Альберта Эйнштейна, они десятилетиями ускользали от приборов ученых. И вот 14 сентября 2015 года в 05:51 утра по летнему североамериканскому восточному времени (13:51 по московскому) в обсерватории LIGO (лазерно-интерферометрическая гравитационно-волновая обсерватория) были впервые зафиксированы гравитационные волны. Их породило слияние двух черных дыр в одну массивную черную дыру. Это произошло 1,3 миллиарда лет назад, но гравитационное возмущение пространства-времени достигло Земли только сейчас.
LIGO — это система из двух одинаковых детекторов, тщательно настроенных для регистрации невероятно малых смещений от прохождения гравитационных волн. Детекторы расположены на расстоянии трех тысяч километров друг от друга в Ливингстоне, штат Луизиана, и Хэнфорде, штат Вашингтон. Проект был предложен в 1992 году группой американских ученых, в которую входил в том числе Кип Торн, известный своим участием в создании фильма «Интерстеллар». LIGO, обошедшаяся в 370 миллионов долларов, приступила к работе еще в 2002 году, но поймать гравитационную волну удалось только после модернизации, осуществленной в 2010-2015 годах.

Вторая Земля

В августе журнал Nature опубликовал статью астрономов Европейской южной обсерватории об обнаружении у самой близкой к Солнечной системе звезды — Проксимы Центавра — экзопланеты, похожей на Землю. Небесное тело, названное Proxima b, в 1,3 раза тяжелее Земли, вращается вокруг Проксимы Центавра по почти круговой орбите с периодом 11,2 дня и находится на расстоянии 0,05 астрономической единицы (7,5 миллиона километров) от нее. Похожей на Землю эту планету делает то, что она находится в зоне обитаемости своего солнца. То есть условия на Proxima b могут напоминать земные. Если выяснится, что у планеты есть магнитное поле, плотная атмосфера и океаны жидкой воды, то вероятность существования там жизни весьма высока.

Вид с Proxima b на Проксиму Центавра (в представлении художника)

Изображение: ESO / M. Kornmesser

Температура. Повторення

• Довільна система тіл самовільно переходить до стану теплової (термодинамічної) рівноваги. У цьому стані параметри зберігаються довільно довго. Ізольована система тіл не може сама собою вийти із стану рівноваги.  ( 0-ве начало термодинаміки)

У всіх частин ізольованої системи, що перебуває у тепловій рівновазі, температура є однаковою.

• Температура характеризує: 

- ступінь нагрітості тіл; 

- напрям теплообміну між тілами; 

- середню швидкість руху молекул.

• Виміряти температуру тіла – привести його до теплової рівноваги з термометром.

• Температуру вимірюють: 

- у градусах Цельсія [t] = °C; 

- у градусах Кельвіна [T] = K; 

- у градусах Фаренгейта [t] = °F.

• Температура – поняття статистичне. Воно застосовне для великої кількості частинок та є невизначеним для однієї, двох або декількох молекул (частинок). Поняття температури незастосовне для вакууму, міжзоряного простору та нерівноважних систем.

• Температура є мірою середньої кінетичної енергії теплового руху молекул. (фізичний зміст температури)

<mv²/2> = 3kT/2

<E> = 3kT/2

• Найменша можлива температура Т_min = 0K. При цій температурі припиняється поступальний рух молекул, але залишається коливальний (доводить квантова фізика).

Якісні задачі

1.Чи має зміст вислів: «Температура в тіні 25°С, а на сонці 40°С»?

Відповідь. Ні. Термометр «у тіні» показує температуру повітря. Термометр «на сонці» покаже температуру резервуара зі ртуттю, котра залежить від його здатності поглинати енергію випромінювання. Два різні термометри (наприклад, термометр із затемненим і термометр із блискучим резервуарами), «на сонці» будуть показувати різну температуру, чого не буває з термометрами, встановленими в тіні.

2. Нормальна температура тіла людини 36,6°C. Чому людині не холодно при 25°C, дуже жарко при 37°C і прохолодно у воді, температура якої 25°C?

Відповідь. Відомо, що тіло людини неперервно виділяє теплоту, котра віддається оточуючому середовищу. При температурі повітря 37°C процес тепловіддачі відчутно сповільнюється, і в тілі людини накопичується надлишкова енергія. У воді прохолодніше при 25°C ніж у повітрі, оскільки теплопровідність води є вищою за теплопровідність повітря.

3. Дано три однакові мідні куби з відповідними температурами 200°C, 0°C, 0°C. Чи можливо лише за допомогою теплообміну між ними охолодити перший куб до 50°C, а інші нагріти до 75°C? Теплові втрати відсутні.

Відповідь. Так; за три етапи.

В Большой адронный коллайдер «поселили» робота-инспектора

Европейская организация по ядерным исследованиям (CERN) заботится о Большом адронном коллайдере — ему тоже требуется уход и забота, поэтому внутрь БАК запустили робота, который теперь будет наблюдать за системами туннеля.

Робот называется Train Inspection Monorail (TIM) и, как видно из названия, это такой небольшой поезд, или гусеница, движущаяся по монорельсу внутри туннеля со скоростью шесть километров в час. Длина этого туннеля составляет около 27 километров. Роботизированный инспектор обвешан датчиками, камерами и измерительными приборами, постоянно мониторящими ситуацию внутри. Он замеряет температуру воздуха в туннеле, отслеживает концентрацию кислорода и контролирует ряда других параметров. Ещё TIM ведёт трансляцию в реальном времени, передавая на дисплеи операторов инфракрасную и обычную картинку.

Большой адронный коллайдер — это самый крупный в мире ускоритель частиц, расположенный на франко-швейцарской границе в Женеве и принадлежащий концерну CERN. Основной задачей БАК являлся поиск бозона Хиггса, который действительно и был обнаружен в 2012 году.

Захід "Дробицький Яр"

Bермахт оккупировал Харьков 24 октября 1941 года. Уже 5 декабря началась перепись населения города, причём евреев вносили в особые списки. 14 декабря 1941 года по приказу военного коменданта города генерала Путкамера всех евреев в двухдневный срок обязали переселиться в район ХТЗ. В рабочих бараках, оставшихся после строительства завода, было организовано еврейское гетто. Каждый день из гетто выводили группы по 250—300 человек, которые направлялись на расстрел в Дробицкий Яр. Уже в начале 1942 года харьковское гетто прекратило своё существование. Также в яру расстреливали пленных красноармейцев и психически больных людей. Всего же, по данным Государственного архива Харьковской области, было расстреляно около 16 — 20 тысяч человек.

Знак — менора

В 1991 году оргкомитет «Дробицкий Яр» предложил построить на 9 гектарах Мемориал жертв фашистского геноцида. По решению Харьковского горсовета № 444 от 23 октября 1992 года, было начато строительство мемориала. В 1994 году произошло освящение строительства. Его провели главный раввин Харькова и православный священник. Возвели фундамент под 20-метровый памятник, но из-за недостатка денежных средств строительство было фактически прекращено с 1995 года. В 2000 году строительство возобновилось. 13 декабря 2002 года была открыта первая очередь мемориала.. В первую очередь вошёл знак — менора, автодорога к мемориальному комплексу, аллея и памятник-монумент. 22 августа 2005 года на мемориале жертвам нацизма открылся траурный зал с Чашей скорби, «в котором на планшетах белого мрамора увековечены тысячи имён трагедии, освящены и озвучены все процессы проведения траурных мероприятий, зажигаются свечи и работает чаша скорби, которая свидетельствует бездну глубины трагедии, звучат траурные мелодии».

Юрій Кондратюк: таємниці долі та винаходів

Юрій Кондратюк — піонер космонавтики та ракетобудування, учений, без розробок якого американці навряд чи полетіли б на Місяць, на честь якого названі кратер та мала планета. І разом із тим він чи не єдиний науковець, який увійшов у світову історію під чужим іменем. Половину свого життя Кондратюк замітав сліди минулого, змінюючи адреси та роботи, змушений був працювати кочегаром, мастильником вагонів на залізниці, робітником на цукровому заводі. А у вільний час чаклував над кресленнями та формулами польоту на Місяць. Чому наш видатний земляк змушений був змінити прізвище, хто був коханням його життя та куди зник Кондратюк у роки Другої світової війни, читайте у цій статті.

МАТИ БУЛА ДУШЕВНОХВОРОЮ,А БАТЬКО — ВІЧНИМ СТУДЕНТОМ

 

Справжнє ім'я Юрія Кондратюка — Олександр Шаргей. Із ним він прожив 24 роки.

Олександр Шаргей народився в Полтаві 21 червня 1897 року. 

Його мати, Людмила Львівна Шліппенбах, походила з дворянського роду, її предки були шведами, котрі після Полтавської битви залишилися в Російській імперії. Батько, Гнат Шаргей, — вічний студент. Починав учитися у Києві, потім подався до Німеччини, звідти — в Санкт-Петербург.

Дамоклів меч над майбутнім всесвітньо відомим генієм навис, ще, коли він був в утробі матері. Вона, коли була вагітною, взяла участь 1897 року в демонстрації протесту, приводом для якої послужило самоспалення народоволки Марії Вєтрової в Петропавлівській фортеці. За це Людмила Львівна потрапила до в'язниці. Щоправда, жінку швидко звільнили, дізнавшись про вагітність, але розум її затьмарився на все життя. Сина вона народжувала вже душевнохворою. Гнат не був поруч із дружиною, він поїхав до Санкт-Петербурга: вже вкотре гризти граніт науки. Там швидко знайшов собі іншу жінку — Олександру Кареєву — і почав жити з нею в цивільному шлюбі. Маленького Сашу виховували бабуся з названим дідусем. Матір же потрапила до будинку душевнохворих, згодом, коли майбутньому науковцю було 12, померла. Того ж року пішов із життя і батько. Дід із бабою віддали Олександра вчитися до Полтавської чоловічої гімназії.

Друга чоловіча гімназія в Полтаві, яку вчений закінчив зі срібною медаллю

Гімназистом він дуже любив фізику і математику, захоплювався астрономією. Залишилися і сімейні легенди про те, як з'явилася в Олександра Шаргея до космосу. Його дід згодом згадував, що у глибокому дитинстві мама розповідала Саші багато казок про зірки і планети.

У гімназії Олександр Шаргей прочитав книгу німецького письменника Келермана «Тунель» про намагання інженера побудувати тунель до центру Землі. Юнак вирішив зробити розрахунки, чи можливе таке будівництво, і дійшов висновку, що з урахуванням рівня розвитку техніки того часу — ні. Тоді гімназист замислився: якщо неможливо дістатися до центру Землі, то, може, реально відірватися від Землі?

Свої роздуми Шаргей написав на 104 аркушах звичайного гімназійного зошита, в якому почав робити розрахунки можливості космічного польоту. Згодом цю теорію він розвинув, і 1929 року вийшла книга вже не Шаргея, а Кондратюка «Завоювання міжпланетних просторів». Вона видавалася дуже складно. Спочатку вчений надіслав матеріали до державного видавництва в Москву. Один із відомих науковців того часу, професор Ветчинкін, дав схвальну рецензію, написав передмову, але державним коштом книгу так і не видали, бо вважали м неактуальною. Тоді 1929 року Юрій Кондратюк у Новосибірську, де працював, видав книгу власним коштом накладом лише 2 тисячі примірників. Один із них Кондратюк подарував ученому Костянтину Ціолковському. Нині говорять, що ще один примірник зберігається в бібліотеці конгресу США в розділі найбільш цінних друкованих видань. До речі, щасливим власником цієї книги є й Полтавський державний музей авіації і космонавтики. Її подарував космонавт Юрій Леонов (уперше у світі вийшов у відкритий космос — за межі корабля). На книзі написав: «Полтавчанам по праву».

Трасу равлика, або Кондратюка — шлях польоту на Місяць, описану у книзі, згодом використали американці.

 

ДОКУМЕНТИ З НОВИМ ІМ'ЯМ ТА ПРІЗВИЩЕМ ДЛЯ ОЛЕКСАНДРА ШАРГЕЯ ДІСТАЛА МАЧУХА

 

Після закінчення гімназії зі срібною медаллю Олександр Шаргей став студентом Петроградського політехнічного інституту, де вчився лише 40 днів. У жовтні його призвали до армії і направили у школу прапорщиків при Петроградському юнкерському училищі. Закінчивши цей заклад, молодий офіцер царської армії отримав призначення на Закавказький фронт, поїхав туди через Полтаву. Свої зошити з розрахунками залишив у мачухи, Олени Петрівни. Прослужив він недовго: у березні 1918 року військово-революційний комітет Кавказької армії видав постанову про демобілізацію. Олександр хотів поїхати до Києва. Але під час цих подорожей потрапив у Добровольчу армію генерала Корнілова, і лише в травні 1918 року йому пощастило з неї втекти до Полтави.

Коли приїхав у рідне місто, уже не було бабусі (вона померла), а дідусь переїхав у село. Тоді, зрозумівши, що в Полтаві на нього вже ніхто не чекає, Олександр поїхав до міста Сміла на Черкащині, де став робітником націоналізованої олійниці.

Шаргей розумів, що нова влада може його заарештувати будь-якої миті як неблагонадійного: мати — дворянка, сам — прапорщик царської армії, ще й воював у Корнілова, нехай і не зі своєї волі, а з примусу. Але хто б у часи Громадянської війни, а був 1921 рік, розбирався б?!

Тоді за порятунок пасинка взялася мачуха. Саме цього року помер від туберкульозу Георгій (Юрій) Васильович Кондратюк, родом із Луцька, який був родичем знайомого її приятельки. Вона просить у подруги, щоб та дістала їй метрику небіжчика, і вмовляє Олександра забути своє справжнє неблагонадійне ім'я і стати Юрієм Кондратюком 1890 року народження, хлопцем, за котрим не тягнувся шлейф «важкого» минулого. Зрештою, Олександр погоджується на авантюру.

Олександр Шаргей та Юрій Кондратюк