Показ дописів із міткою Великі фізики. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Великі фізики. Показати всі дописи

пʼятниця, 20 березня 2020 р.

Простір не нескінченний


Прийнято вважати, що Всесвіт нескінченний. Однак, це твердження
 має фізичний і математичний доказ: згідно з чинними
 космологічними теоріями, весь простір навколо нас поступово
 розширюється у всіх напрямках, і в ньому дотримується Евклідова
 геометрія (паралельні прямі будь-якої довжини ніколи не 
перетнуться, а сума кутів будь-якого трикутника дорівнюватиме
 180 градусам).
Вчені також доводять рівномірне розширення Всесвіту в усіх
 напрямках за допомогою визначення щільності речовини в ній:
 концентрація всієї матерії й енергії, зокрема поки не виявлені
 нами темні матерію/енергію, має врівноважувати енергії зовнішнього
 розширення і внутрішнього гравітаційного тяжіння.
На початку 2000-х дослідники визначили критичну щільність
 матерії у Всесвіті — 5,7 атомів водню на квадратний метр. 
Цей показник підтверджує, що Всесвіт є відкритим, пласким і
 нескінченним. У листопаді 2019-го вчені з Римського університету
 Ла Сапієнца з Паризького інституту астрофізики заявили, що
 реальна щільність матерії у Всесвіті може бути на 5% більшою,
 ніж чинний показник критичної щільності.
Таким чином, в інфляційній моделі Всесвіту має переважати
 гравітація, а весь простір навколо нас в якийсь час мав закритися
 через його позитивну кривизну. Іншими словами, Всесвіт може бути
 не нескінченним, а мати форму замкнутої сфери. Астрофізики 
впевнені, що їхні розрахунки позитивної кривизни Всесвіту
 правильні «більш ніж на 99%».
Гіпотетично, таке дослідження дозволяє нам навіть визначити
 розміри Всесвіту, і означає, що подорожуючи з будь-якої точки
 в одному напрямку тривалий час, ми все одно повернемося в 
самий початок. Така заява ставить під загрозу теорії про 
розширення Всесвіту і вміст у ньому темних енергії та матерії.
«Припущення про плаский Всесвіт може приховувати космологічну 
кризу, коли непорівнянні спостережувані властивості Всесвіту 
здаються взаємно несумісними. Наступні дослідження допоможуть
 з’ясувати, чи є спостережувані розбіжності наслідком непоміченої
 систематики, нової фізики або просто статистичної похибки»,
 — зазначено в роботі астрофізиків.

неділя, 10 листопада 2019 р.

 10 листопада

ТОП-7 сучасних українських Ейнштейнів

Сучасним українським вченим доводиться працювати в нелегких умовах. Втім, деякі при цьому досягають приголомшливих результатів

ТОП-7 сучасних українських Ейнштейнів…
Сьогодні відзначається Всесвітній день науки. Свято, яке в Україні давно стало приводом замислитися над рядом проблем. Адже через брак коштів на обладнання і реактиви провести повноцінне дослідження практично нереально, а талановита молодь залишає Україну у пошуках кращих умов для роботи.  
При цьому навіть за нинішньої ситуації українці виграють престижні наукові конкурси, а на їхні роботи посилаються нобелівські лауреати у своїх дослідженнях.
Depo.ua пропонує познайомитися з сучасними вченими, які здійснили прорив у знаннях про нашу планету.
1. Юрій Ізотов: Таємниці галактик і вражаючі відкриття
ТОП-7 сучасних українських Ейнштейнів - фото 1
Співробітник Головної астрономічної обсерваторії НАН України Юрій Ізотов разом з американським колегою Трином Туаном відкрив наймолодшу галактику у Всесвіті, що стало сенсацією у вченому світі.
Як виявилося, карликовій галактиці I Zwicky 18 лише 500 млн років, а це означає, що вона зародилася майже одночасно з появою життя на землі.
Вчений очолював міжнародну дослідницьку групу, яка здобувала нові знання про наш Всесвіт і відзначилась проривом в системі знань. Раніше вчені не розуміли, чому на ранніх етапах розвитку, пройшовши стадію плазми і вже охолонувши, Всесвіт знову повернувся у стан плазми. Вчена група на чолі з Ізотовим знайшла відповідь: виявилося, що феномен спричинило інтенсивне жорстке ультрафіолетове випромінювання масивних зірок.  
У портфоліо вченого загалом 250 робіт, опублікованих в міжнародних виданнях. Ізотов є одним з найбільш цитованих у світі українських вчених.
 2,3. Валерій Гусинін і Сергій Шарапов: За два кроки від нобелівки
ТОП-7 сучасних українських Ейнштейнів - фото 2
ТОП-7 сучасних українських Ейнштейнів - фото 3
Ім'я доктора фізико-математичних наук, завідувача лабораторії Інституту теоретичної фізики ім. Боголюбова НАН України Сергія Шарапова востаннє прогриміло на весь Facebook після вручення цьогорічної нобелівки з фізики. Як виявилося, один з лауреатів, Дунган Холдейн, звертався до дослідження Шарапова в одній із своїх робіт.
Як виявилося, розробки українського вченого стали підґрунтям для цілого ряду  знаних робіт західних вчених, зокрема Віталія Гінзбурга і Клауса фон Клітцинга.
Більше того, сам Шарапов разом з колегою Валерієм Гусиніним були за півкроку від нобелівки. Вчені працювали над відкриттям графеном водночас з британськими вченими Андрієм Геймом і Костянтином Новосьоловим, які, у підсумку, і отримали нагороду.
Для розуміння, графен – це модифікація вуглецю, за допомогою якої можна створювати транзистори нового типу і надчуттєві сенсори, що дозволяють фіксувати навіть окремі молекули речовини.
4. Марина Вязовська: Розв’язала задачу, над якою мучилися століттями
ТОП-7 сучасних українських Ейнштейнів - фото 4
Киянці, яка наразі мешкає в Берліні, вдалося вирішити задачу з комбінаторної геометрії, з якою возилися її колеги  протягом кількох століть. Вязовська придумала, як вкладати кульки в 8- і 24-мірному просторі. На практиці робота української вченої допоможе, зокрема, поліпшити передачу сигналу у Космосі.
Зайнятися проблемою куль Вязовську надихнув київський математик Андрій Бондаренко, зазначивши, що дівчина має усі якості, аби впоратися з надскладною задачею. Але взятися до роботи Марина спромоглася, лише коли переїхала в Німеччину.
5. Марина РоднінаУкраїнська гордість Німеччини
ТОП-7 сучасних українських Ейнштейнів - фото 2
Наразі українка, виходець з Інституту молекулярної біології та генетики НАН України, очолює Інститут Макса Планка у Гьотінгені. Досягнення Родніної отримали високу оцінку – і не лише емоційну. Так, за дослідження функцій рибосом вчена отримала премію Лейбніца розміром у 2,5 млн євро.
Гроші виділяють на розвиток дослідження і подальші ідеї.
Хоча розвивати кар’єру Родніна почала у Києві, вже у 1990 році переїхала до Німеччини.
7.  Олег Ангельський: Наступник Галілея
ТОП-7 сучасних українських Ейнштейнів - фото 6
Професор, доктор фізико-математичних наук з Чернівців Олег Ангельський став першим українським вченим, удостоєним Міжнародної премії Галілео Галілея за досягнення в галузі оптики, також фізика включили до EOS (Світового оптичного співтовариства).
Ангельський – написав понад 300 статей для міжнародних журналів, а також виступив автором або співавторів шести опублікованих в США монографій.
Вчений проводить дослідження з голографії, статистичної та кореляційної оптики, оптичної діагностики шорстких поверхонь.
Цікаво, що, попри брак коштів, наразі створюється підґрунтя для появи нової генерації вчених. Останніми роками стрімко зростає інтерес широкого загалу до науки – зокрема, до свята проводяться Дні науки, на яких запрошують всіх небайдужих. Ще один успішний проект – "Наукові пікніки", де навіть зовсім юним українцям прищеплюють цікавість до навколишнього світу. 
7. Олександр Рубанов: Снайпер не може схибити
ТОП-7 сучасних українських Ейнштейнів - фото 7
Вчені спрямовують зусилля не лише на розвиток теорії. Розробка Рубанова у сфері військового IT має практичний характер, хоч і заснована на наполегливій науковій роботі.
Як зазначає Focus. ua, український математик і дослідник присвятив вісім років вивченню процесів людського мозку. Свої знання втілив у шоломі для снайперів, який допомагає уникнути помилки і врятувати життя бійцю. Щоправда, базою ддя експериментів стала не Україна: інноваційний гаджет народився після ряду досліджень, проведених в Мічиганському університеті.
У шолом "вбудовано" алгоритм правильних дій, створений на основі аналізу активності мозку снайперів, які здійснили успішні постріли. Система інтегрується з мозком людини, яка його вдягає і порівнює процеси у мозку "господаря" з наявним алгоритмом. Згодом сигналізує або про правильність дій, або ж про те, що процес підготовки до пострілу треба почати заново.
Розробкою українця вже користуються арабські та чилійські військові. В українському Мінобороні шолом поки не користується попитом.

середа, 13 грудня 2017 р.

Джозеф Генрі

Bolton-henry.jpg
Американський фізик, перший секретар Смітсонівського інституту Джозеф Генрі
Генрі входив до числа перших 50 видатних вчених, включених президентом Лінкольном до складу Національної Академії наук США (1863г.), і з 1868 р. до кінця життя був її незмінним президентом. На честь Джозефа Генрі названа одиниця індуктивності в системі СІ - «генрі».
Ранні роки
Джозеф Генрі народився 17 грудня 1797 року, в місті Олбані (Albany), штаті Нью-Йорк. Його батьки були бідними, батько Джозефа помер, коли він був ще зовсім маленьким. В останні роки свого дитинства, Джозеф жив зі своєю бабусею в Голуеї (Galway), в штаті Нью-Йорк. Його відправили до школи, яка пізніше була перейменована в його честь: «Початкова школа ім. Джозефа Генрі ». Після школи він працював в універмазі, а пізніше, в 13 років, він працював підмайстром у годинникаря. Першою великою любов'ю Генрі був театр, і він практично став професійним актором. Але в 16 років у нього з'явився інтерес до науки після випадкового прочитання книги «Популярні лекції з експериментальної філософії». У 1819 році він вступив до олбанський Академію (Albany Academy), де навчався безкоштовно. Він був настільки бідний, що навіть при безкоштовному навчанні, йому доводилося підробляти репетиторством. Генрі хотів зайнятися медициною, але в 1824 році він був призначений помічником інженера з нагляду за будівництвом мосту між річкою Хадсон і озером Ері. З цього моменту він був поглинений кар'єрою інженера.
У олбанський Академії
Джозеф Генрі чудово вчився (настільки, що навіть часто допомагав своїми вчителям у викладанні науки), і в 1826 році був призначений професором математики і природної філософії в олбанський Академії. Деякі зі своїх найбільш значущих досліджень він виконав, займаючи цю нову посаду. Його цікавість до земного магнетизму привело його до експериментів з магнетизмом в цілому. Він був першим, хто застосував нову технологію створення електромагніта з використанням обмоток з ізольованого проводу, намотаного на залізний сердечник. Такі електромагніти будував Вільям Стерджен, але Стерджен використовував обмотку з неізольованої дроту. Використовуючи свою технологію, Генрі створив самий потужний електромагніт того часу. З притаманним йому майстерністю він створює багатокатушкові електромагніти, названі «ущільненими»: на порівняно невеликій площі електромагніту він розміщував до 400 витків ізольованою шовком мідного дроту, що підключаються до окремої батареї. Якщо з'єднати ці «пасма» обмотки паралельно, то сила струму помітно зростає.
Генрі винайшов «багатокатушкову» обмотку, яка дозволила помітно збільшити підйомну силу електромагніту. Він запропонував розміщувати на електромагніті до десяти подібних обмоток - так з'явилися перші в світі технічні зразки котушок (називалися «бобінами»). У процесі численних експериментів він зраджував кількість і схему підключення котушок до двох гальванічним батарей і зумів створити «силові» електромагніти з фантастичною підйомної силою - від 30 до 325 кг при власній вазі магніту 10 кг.
разючий діапазон наукових експериментів Генрі. Після відомих дослідів Фарадея, довів ще в 1821 р. обертання провідника навколо магніту і магніту навколо провідника, в 1831-му їм була створена модель електродвигуна з хитним рухом - «електромагніту-коромисла», що здійснював рівномірні хитання. І хоча Генрі вважав свій винахід лише «фізичної іграшкою», він сподівався, що при подальшому удосконаленні цей винахід може отримати практичне застосування. У моделі, побудованої вченим, електромагніт здійснював 75 хитань на хвилину, а потужність двигуна була всього 0,044 Вт Тому про його практичному застосуванні не могло бути й мови.
У тому ж 1831 електродвигун з коливальним рухом якоря між полюсами магніту був запропонований С. Даль-Негро. У моделях електродвигунів Генрі і Даль-Негро був використаний принцип зворотно-поступального руху. На цьому ж принципі працював паровий двигун. Про виключну живучості цієї ідеї говорять і такі факти: перші винахідники пароплава пропонували використовувати паровий двигун для приведення в рух весел з тим, щоб замінити веслярів. А перші винахідники паровоза хотіли створити пересувається механізм, який наслідує руху ніг коня.
Останні роки
Як відомому вченому і директору Смітсонівського інституту, до Генрі зверталися багато молоді вчені та винахідники, прагнучи отримати його пораду. Генрі був поблажливий, доброзичливий, стриманий, з м'яким гумором. Одним з таких відвідувачів був Олександр Белл, який 1 березня 1875 написав листа і представився Генрі. Генрі проявив інтерес до експериментальних апаратів Белла, і на наступний день Белл до нього прибув з візитом. Після демонстрації Белл згадав про свою невипробовану ідею про те, як передавати людську мову за допомогою електрики, використовуючи "апарат типу губної гармоніки", в якому буде кілька сталевих язичків, налаштованих на різні частоти для покриття голосового спектру людини. Генрі сказав Беллу, що у нього "паросток великого винаходу". Генрі не рекомендував Беллу публікувати свої ідеї до тих пір, поки він не вдосконалить винахід. Коли Белл поскаржився, що він не володіє необхідними знаннями, Генрі рішуче сказав: "Так оволодівай ними!"
25 червня 1876 експериментальний телефон Белла (іншої конструкції) демонструвався на виставці століття у Філадельфії, на якій Генрі був одним з експертів електротехнічної експозиції. 13 січня 1877 Белл показав свої апарати Генрі в Смітсонівському інституту, і Генрі запропонував Беллу показати їх ще раз цього ж вечора у Вашингтонському Філософському Товаристві. Генрі похвалив "цінність і вражаючі властивості відкриттів і винаходів Белла."
Генрі помер 13 травня 1878 р., і був похований на кладовищі Oak Hill у Вашингтоні.
Генрі був членом Державної Ради по маяках з 1852 р. У 1871 році він був призначений головою Ради, і служив на цій посаді до кінця днів. Генрі був єдиним цивільним головою. Берегова охорона Сполучених Штатів надала честь Генрі за його турботу про маяки та акустичних протитуманних сигналах, назвавши його ім'ям катер, який зазвичай іменували Джо Генрі. Він був спущений на воду в 1880 році та перебував на дійсній службі до 1904.
Кар'єра

•1835 - винаходить електромеханічне реле
•1846 - перший секретар Смітсонівського інституту, до 1878
•1871 - призначений головою Ради по маяках
•1832 - професор у Прінстоні
•З 1868 і до кінця днів - другий президент Національної Академії наук США.
•1848 - редагує книгу Г. Сквайр і Е. Девіса «Стародавні пам'ятники долини Міссісіпі» - першу публікацію інституту.
•1852 - обраний до Державної Ради по маяках
•1826 - професор математики і натуральної філософії в олбанський академії, Нью-Йорк


пʼятниця, 24 листопада 2017 р.

Макс Борн – відомий фізик

У 1882 році 11 грудня в Бреслау (Пруссія) з’явився на світ Макс Борн.

Його батько був відомим ембріологом. По батьківській лінії раніше у предків Макса прізвище звучало Беттермилх, але вирішили змінити її на більш непомітну. Мати хлопчика була дочкою відомого підприємця Кауфмана. В сім’ї Кауфманов дуже любили музику і частим гостем будинку був Лист і Брамс. Мати рано померла, від сечокам’яної хвороби, і виховання Макса і його сестри поклали на гувернантку.

Через якийсь час батько одружився вдруге і послуги гувернантки були вже не потрібні. Близькості і довіри між дружиною батька і дітьми не було, але в родині панувала доброзичлива атмосфера, яка сприяла розвитку особистості Макса.

В гімназії він не був серед кращих учнів, але фізику все-таки вдалося захопити хлопчика своїм предметом.

Після гімназії Макс пам’ятаючи пораду свого батька, який до того часу вже помер, почав відвідувати лекції в університеті. Фізика, логіка, математика – ось неповний перелік дисциплін, які привернули увагу Макса. Але остаточний вибір він зупинив на астрономії. Він вирішив, що неодмінно стане астрономом.

Але Макса чекало розчарування, в університеті не було належного обладнання і все навчання зводилося до одноманітним обчислень. Тоді існувала традиція, під час літнього семестру студенти мандрували по різних університетах.

Так Макс Борн виявився Геттінгені. Він слухав лекції видатного математика того часу Гільберта. Саме Гільберт взяв Макса на посаду асистента, правда неоплачувану посаду.



Похудение без диет, таблеток и врачей! Сжигай калории за 7 днейЧитать далее »

Макс Борн отримав докторську ступінь після того, як його робота отримала премію на конкурсі.

За правилами, отримав докторську ступінь, повинен був відслужити рік в армії. Через якийсь час Макса Борна звільнили від армії через хворобу. Але відраза до неї він зберіг надовго.

У 1913 році Макс Борн одружився і почав працювати в Берліні. В цей час між ним і Альбертом Ейнштейном зав’язалася дружба.

Під час розпочатої війни Макс працював радиооператором і використовував будь-яку можливість, щоб витягнути своїх учнів і колег з поля бою.
В 1922 році провів дослідження просторового квантування. Квантова механіка – термін, який ввів Борн. Він застосовував ідеї квантової механіки і в інших науках.

У 1933 році, після приходу до влади фашистів, Борна відсторонили від роботи. Він переїхав з Німеччини в Кембридж і продовжив розпочату роботу над написанням підручника з атомної фізики.

Макс Борн був переконаним антифашистом і дуже багато часу віддавав громадській діяльності.

І тільки сімдесят років він з родиною повернувся в Німеччину. Помер Макс Борн 5 січня 1970 року.

Досягнення Макса Борна:

• Творець квантової механіки.
• Лауреат Нобелівської премії з фізики.
• Видатний математик і фізик.
• Член АН СРСР.

Дати з біографії Макса Борна:

• 1882 рік – з’явився на світ
• 1913 рік – одружився
• 1922 рік – дослідження просторового квантування
• 1933 рік – вимушено покинув Німеччину
• 1953 рік – повернення в Німеччину
• 1970 рік – помер

Цікаві факти Макса Борна:

• Для іудеїв були труднощі в кар’єрному зростанні, тому Макс Борн перейшов у лютеранство.
• Дуже добре грав на роялі, писав вірші, знався на літературі.
• Написав дуже багато підручників, деякі з них стали класикою.