Юрій Кондратюк — піонер космонавтики та
ракетобудування, учений, без розробок якого американці навряд чи полетіли б на
Місяць, на честь якого названі кратер та мала планета. І разом із тим він чи не
єдиний науковець, який увійшов у світову історію під чужим іменем. Половину
свого життя Кондратюк замітав сліди минулого, змінюючи адреси та роботи,
змушений був працювати кочегаром, мастильником вагонів на залізниці, робітником
на цукровому заводі. А у вільний час чаклував над кресленнями та формулами
польоту на Місяць. Чому наш видатний земляк змушений був змінити прізвище, хто
був коханням його життя та куди зник Кондратюк у роки Другої світової війни,
читайте у цій статті.
МАТИ
БУЛА ДУШЕВНОХВОРОЮ,А БАТЬКО — ВІЧНИМ СТУДЕНТОМ
Справжнє ім'я Юрія Кондратюка — Олександр Шаргей. Із
ним він прожив 24 роки.
Олександр Шаргей народився в Полтаві 21 червня 1897
року.
Його мати, Людмила Львівна Шліппенбах, походила з дворянського роду, її
предки були шведами, котрі після Полтавської битви залишилися в Російській
імперії. Батько, Гнат Шаргей, — вічний студент. Починав учитися у Києві, потім
подався до Німеччини, звідти — в Санкт-Петербург.
Дамоклів меч над майбутнім всесвітньо відомим генієм
навис, ще, коли він був в утробі матері. Вона, коли була вагітною, взяла участь
1897 року в демонстрації протесту, приводом для якої послужило самоспалення
народоволки Марії Вєтрової в Петропавлівській фортеці. За це Людмила Львівна
потрапила до в'язниці. Щоправда, жінку швидко звільнили, дізнавшись про
вагітність, але розум її затьмарився на все життя. Сина вона народжувала вже
душевнохворою. Гнат не був поруч із дружиною, він поїхав до Санкт-Петербурга:
вже вкотре гризти граніт науки. Там швидко знайшов собі іншу жінку — Олександру
Кареєву — і почав жити з нею в цивільному шлюбі. Маленького Сашу виховували
бабуся з названим дідусем. Матір же потрапила до будинку душевнохворих, згодом,
коли майбутньому науковцю було 12, померла. Того ж року пішов із життя і
батько. Дід із бабою віддали Олександра вчитися до Полтавської чоловічої
гімназії.
 |
| Друга чоловіча гімназія в Полтаві, яку вчений закінчив зі срібною медаллю |
Гімназистом він дуже любив фізику і математику,
захоплювався астрономією. Залишилися і сімейні легенди про те, як з'явилася в
Олександра Шаргея до космосу. Його дід згодом згадував, що у глибокому
дитинстві мама розповідала Саші багато казок про зірки і планети.
У гімназії Олександр Шаргей прочитав книгу
німецького письменника Келермана «Тунель» про намагання інженера побудувати
тунель до центру Землі. Юнак вирішив зробити розрахунки, чи можливе таке
будівництво, і дійшов висновку, що з урахуванням рівня розвитку техніки того
часу — ні. Тоді гімназист замислився: якщо неможливо дістатися до центру Землі,
то, може, реально відірватися від Землі?
Свої роздуми Шаргей написав на 104 аркушах
звичайного гімназійного зошита, в якому почав робити розрахунки можливості
космічного польоту. Згодом цю теорію він розвинув, і 1929 року вийшла книга вже
не Шаргея, а Кондратюка «Завоювання міжпланетних просторів». Вона видавалася
дуже складно. Спочатку вчений надіслав матеріали до державного видавництва в
Москву. Один із відомих науковців того часу, професор Ветчинкін, дав схвальну
рецензію, написав передмову, але державним коштом книгу так і не видали, бо
вважали м неактуальною. Тоді 1929 року Юрій Кондратюк у Новосибірську, де
працював, видав книгу власним коштом накладом лише 2 тисячі примірників. Один
із них Кондратюк подарував ученому Костянтину Ціолковському. Нині говорять, що
ще один примірник зберігається в бібліотеці конгресу США в розділі найбільш
цінних друкованих видань. До речі, щасливим власником цієї книги є й Полтавський
державний музей авіації і космонавтики. Її подарував космонавт Юрій Леонов
(уперше у світі вийшов у відкритий космос — за межі корабля). На книзі написав:
«Полтавчанам по праву».
Трасу равлика, або Кондратюка — шлях польоту на
Місяць, описану у книзі, згодом використали американці.
ДОКУМЕНТИ
З НОВИМ ІМ'ЯМ ТА ПРІЗВИЩЕМ ДЛЯ ОЛЕКСАНДРА ШАРГЕЯ ДІСТАЛА МАЧУХА
Після закінчення гімназії зі срібною медаллю
Олександр Шаргей став студентом Петроградського політехнічного інституту, де
вчився лише 40 днів. У жовтні його призвали до армії і направили у школу
прапорщиків при Петроградському юнкерському училищі. Закінчивши цей заклад,
молодий офіцер царської армії отримав призначення на Закавказький фронт, поїхав
туди через Полтаву. Свої зошити з розрахунками залишив у мачухи, Олени
Петрівни. Прослужив він недовго: у березні 1918 року військово-революційний
комітет Кавказької армії видав постанову про демобілізацію. Олександр хотів
поїхати до Києва. Але під час цих подорожей потрапив у Добровольчу армію
генерала Корнілова, і лише в травні 1918 року йому пощастило з неї втекти до
Полтави.
Коли приїхав у рідне місто, уже не було бабусі (вона
померла), а дідусь переїхав у село. Тоді, зрозумівши, що в Полтаві на нього вже
ніхто не чекає, Олександр поїхав до міста Сміла на Черкащині, де став
робітником націоналізованої олійниці.
Шаргей розумів, що нова влада може його заарештувати
будь-якої миті як неблагонадійного: мати — дворянка, сам — прапорщик царської
армії, ще й воював у Корнілова, нехай і не зі своєї волі, а з примусу. Але хто
б у часи Громадянської війни, а був 1921 рік, розбирався б?!
Тоді за порятунок пасинка взялася мачуха. Саме цього
року помер від туберкульозу Георгій (Юрій) Васильович Кондратюк, родом із
Луцька, який був родичем знайомого її приятельки. Вона просить у подруги, щоб
та дістала їй метрику небіжчика, і вмовляє Олександра забути своє справжнє
неблагонадійне ім'я і стати Юрієм Кондратюком 1890 року народження, хлопцем, за
котрим не тягнувся шлейф «важкого» минулого. Зрештою, Олександр погоджується на
авантюру.
 |
| Олександр Шаргей та Юрій Кондратюк |
